Основні відмінності між термозбіжними етикетками та звичайними само{0}}самоклеючими етикетками полягають у способі нанесення, адаптації форми та захисному ефекті. Вибір повинен ґрунтуватися на характеристиках товару та вимогах до упаковки.
Основним матеріалом для термоусадочних етикеток є термозбіжна плівка. Їх нагрівають і стискають, щоб вони щільно прилягали до поверхні продукту, адаптуючись до неправильних форм (таких як пляшки неправильної форми, вигнуті банки та інтегрована упаковка для пляшки/шийки). Вони повністю охоплюють виріб, пропонуючи як декоративні, так і захисні властивості (пилонепроникність і-захист). Матеріали переважно POF, PVC і PETG з високою прозорістю (особливо POF і PETG), які підтримують повно-кольоровий друк. Після усадки не залишається бульбашок або зморшок, що покращує текстуру продукту, роблячи його придатним для напоїв, косметики, товарів для здоров’я та інших продуктів, де важлива естетична привабливість.
Звичайні само{0}}наклейки наносяться безпосередньо на клейку основу, пропонуючи просту роботу (не потребує обладнання) і низьку вартість. Вони підходять для плоских або злегка вигнутих продуктів (таких як картонні коробки та плоска упаковка), а також для швидкого маркування невеликих партій і кількох специфікацій продуктів. Однак адгезія погана, і неправильні вироби схильні до відшаровування та відшарування. Вони також не мають захисних функцій і легко пошкоджуються під час тривалого впливу вологого або абразивного середовища.
